В Борщівському краї цвітуть вишиванки
Щороку у вересні я
відвідую фестиваль борщу та вишиванок у місті Борщеві на Тернопільщині. Для
мене це стало традицією. В цей час містечко стає не тільки всеукраїнською
столицею вишиванок , але й українського куховарства.
Свято розпочинається
з науково-практичної конференції «Борщівська народна сорочка», на якій директор
місцевого краєзнавчого музею виступає з доповіддю про минуле і сучасне
Борщівської сорочки. Після ознайомлення з історієї гості фестиваля Людмила та Олексій
Покусінські, старші викладачі кафедри Декоративно-прикладного мистецтва
Придністровського державного університету ім.Т.Г.Шевченка розповідають про
матеріали та особливості крою, техніки штива та змережування в оздоблені. На
цьому конференція закінчується.
Після цього організатори
проводять святкову ходу, у якій беруть участь не тільки гості фестивалю, а й
фольклорні колективи району. Хлопці та дівчата у яскравих вишиванках кладуть
квіти до пам`ятних та визначних місць, таких як пам`ятник
Тарасу Шевченку та меморіал Слави.
Як тільки
потрапляєш на цетральну вулицю, то в очі впадають клумби з красивими квітами і
люди, одягнені в оригінальні вишиванки.
Фестиваль проходить на тлі музичного супровіду. Біля будинок райдержадміністрації розміщена велика сцена, на
якій виступають народні аматорські колективи області та відомі гості. Радує
своїм веселим співом гурт «Лісапедний батальйон». Солістка Наталія Фаліон заставляє публіку
танцювати і підспівувати їй.
Справа можна побачити, як у вигляді намиста,
вздовж парку розмістилася невеличка ярмарка з вишиванками, картинами та з
іншими різними сувенірами. Майстрині-вишивальниці призентують виставку «Село
моє у вишиванках розквітає, і лине пісня понад краєм» і проводять майстер-класи. В очі впадають сорочки та
сукні, вишиті чорними нитками, які стали своєрідною візиткою краю. Тітка, на
шиї в якої великі червоні коралі закликає всіх охочих підійти до неї і
приміряти вишиванку. Це може зробити будь-хто.
Поряд
розмістилися каруселі та інші дитячі розваги.
Діти граються повітряними кульками, смакують солодку вату. Не забули
організатори і про дорослих. Молодь
веселиться на атракціоні «Ромашка» .
Тим
часом після виступу гурту «Лісапедний батальон» народний артист України Гриць
Драпака та його друзі організовують борщ-шоу «Забави із борщем між Дністром та
Збручем». Кожне село та містечко запропонувало свій борщ, який за самобутніми
рецептами приготували місцеві господині. Я дізналася в одної з них, що зварили
близько 50 його видів. Борщівські газдині зазначають, що у кожному селі борщ
інший: хтось додає чорнослив, хтось вишню, хтось гриби тощо.
Але найбільш популярні на Борщівщині червоний
український борщ, борщ із квасолею, з квашеними яблуками, з грибами і
чорносливом. Зліва сцени
господині частують гостей фестивалю борщем з карасями, з грінками, борщем, приготовленим на кислому молоці, з фрикадельками, з
квасом, з грудинкою, качкою та помідорами. Кожне село приготувало й інші страви – вареники зі шкварками, м’ясні
страви, картопляні деруни на вогні, солодощі. Також усі бажаючі можуть покуштувати борщ, який
традиційно варять у великому 300-літровому казані на
багатті.
Після борщ-шоу народні аматорські обрядово-фольклорні колективи «Кудринчани», «Дністряни», «Калина» проводять галицькі забави та мйстер-клас вивчення
стародавніх танців Борщівщини. Учасни
цих колективів, які танцюють за межами сцени, закликають охочих приєднатися до
них. Під жваву українську пісню приєднуються молоді пари. На сцену виходить аматорський дитячий хор
«Пролісок». Здавалось, що це не спів дітей, а янголів. «Пролісок» зачаровує
чистотою та глибиною виконання.
Закінчується фестиваль виступом оргкомітету, який закликає всіх бажаючих відвідувати такі заходи й надалі.
З гарним настроєм і приємними спогадами люди повертаються по своїм домівкам. Для мене це свято має велике значення. Адже воно згуртовує людей мого краю і дає зрозуміти, що український народ величний та багатий.
Закінчується фестиваль виступом оргкомітету, який закликає всіх бажаючих відвідувати такі заходи й надалі.
З гарним настроєм і приємними спогадами люди повертаються по своїм домівкам. Для мене це свято має велике значення. Адже воно згуртовує людей мого краю і дає зрозуміти, що український народ величний та багатий.